Полювання почалося. Російська пропаганда обрала новою мішенню Тамаза Сомхішвілі – підприємця, британського громадянина, який відкрито виступає за європейську Грузію. Спочатку  брудні «вкидання» у прокремлівських телеграм-каналах, потім текст у London Post, який дослівно ретранслює анонімні «інсайди» з російського каналу «Бойлерна» і намагається приклеїти ярлик «гаманця» та «посередника» вуличних протестів. Ні фактів, ні документів – лише ланцюжок переказів, де першоджерело вже саме по собі є фабрикою наративів.

Важливо розуміти, хто і для чого це робить. На сайті LondonPost зазначено, що видання є частиною 2Trom News Group; у підвалі сторінок – Powered by Moscow Media Group. А на ресурсі самої 2Trom відверто написано: серед власників – Moscow Media Group. Тобто текст про Сомхішвілі виходить на майданчику із прямим зв’язком до московської медіаструктури. Яка «випадковість».

Тамаз Сомхішвілі обурений розгорнутою проти нього кампанією дезінформації. Він заявляє, що всі його дії велися у суворій відповідності до законів Грузії та Великобританії, а також з Європейською конвенцією про права людини, і має намір домагатися захисту репутації в британських та загальноєвропейських судах – з підстав дифамації та переслідування. Це принципова позиція: захищати не лише своє ім’я, а й право громадян на свободу вираження, не перетворюючи ЗМІ на зброю політичних розправ.

У Тбілісі влада рік у рік копіює московські «лекала»: «іноземні агенти», тиск на медіа, криміналізація інакодумства. Правозахисні організації прямо називають відповідні ініціативи репресивними та несумісними з базовими правами, а Венеціанська комісія рекомендує їх скасувати. Це не риторика опозиції, це висновки авторитетних інститутів.

Міжнародні індекси підтверджують, що за останні два роки Грузію різко віднесло від демократії. Дослідники V-Demзнизили країну до рівня електоральної автократії, а FreedomHouse фіксує стійке деградування стандартів верховенства права і свободи ЗМІ. Це і є політичне середовище, де народжуються пропагандистські «замовлення» на дискредитацію неугодних.

Сомхішвілі прямо каже: він бачить замовників кампанії – у Тбілісі та Москві. На його переконання, ключовим бенефіціаром є прокремлівський олігарх, який мріє повернути країну до «Грузинської РСР». Ми свідомо не називаємо імен: це предмет майбутніх позовів та розслідувань. Але сам механізм впізнаємо: спочатку «анонімні джерела» в токсичних каналах, потім – дубляж у «зовні британських» ЗМІ з московським корінням, далі – спроба легітимувати чутки в політичному порядку. Мета – залякати, заплямувати, видавити з громадського поля тих, хто залишається незалежним від правлячого контуру.

І ще раз за фактами. Навіть спірні публікації визнають: мова про британського громадянина, який живе в Лондоні, з диверсифікованим бізнесом та публічними проектами в Україні та ЄС. Те, що вкидається на його адресу, спирається на анонімні «телеграм-інсайди» та спекуляції про «посередництво» – без доказів, що перевіряються, зате з максимально гучними ярликами. Так працює фабрика дискредитації: спочатку створюється дим, потім його продають як вогонь.

Кремль сьогодні – найбільша загроза людству не лише ракетами та танками, а й системною корупцією смислів. Він експортує автократичний стандарт – заміну закону пропагандою, правди інсинуацією, а інституцій – лояльними сітками впливу. Грузія – не виняток; просто тут лінія фронту проходить через інформаційне поле та суди. І тому відповідь має бути правовою та публічною одночасно.

 Тамаз Сомхішвілі має намір дійти до кінця – у британській юрисдикції, на майданчиках ЄС та медіа, які поважають стандарти. Він не дозволить перетворити Батьківщину на декорацію «радянського реваншу» і відстоюватиме не лише своє ім’я, а й право грузинів на європейське майбутнє. І це значно більше, ніж особиста оборона: це виклик усім, хто намагається лагодити «російський світ» по сусідству з Європою – через страх, брехню та призначених «винних».