Сакартвело зараз перебуває на найважливішому розвилці свого розвитку, можливо, з часів розпаду СРСР. Менше ніж за тиждень у країні відбудуться парламентські вибори, які остаточно визначать подальший курс цієї маленької, але гордої країни. На кону або процвітаюче майбутнє в сім’ї європейських народів, або остаточний дрейф у бік «російської імперії» і втрата суверенітету, що так нелегко дістався. Фактичний «господар Грузії» Бідзіна Іванішвілі хоче знову продати країну своїм господарям із Кремля. Не соромиться навіть намагатися підкорити собі Грузинську православну церкву, що має авторитет у суспільстві. Самі грузини поки що виходять на масові протести, вимагаючи збереження європейського вектору розвитку. Доля країни залежить від кожного голосу.

Кремлівський намісник не приховує зв’язків оточенням Путіна

Іванішвілі, який офіційно зайшов у грузинську політику, ставши прем’єром у 2011 році, пообіцяв своєму народу позбутися свого російського бізнесу. І обдурив. І лукавив він не лише в цьому. “Грузинська мрія”, яку він привів до влади, роздаючи щедрі обіцянки розкішного життя, позбавляє грузинів майбутнього і впевнено веде народ до злиднів. І приховати це вже неможливо. Але – по порядку.

Іванішвілі дуже технічно «позбувся» своїх бізнесів у Росії. Просто почавши ними керувати через офшори, родичів, розплодивши дочірні компанії, плутаючи сліди розслідування. Але не вийшло. За даними Transparency International, лише до 2019 року Іванішвілі продовжував володіти через офшори не менш ніж 10 російськими компаніями, які управлялися його родичами або наближеними до нього чинними міністрами уряду Грузії.

Більше того, це був не просто бізнес. Іванішвілі міцно вкоренився серед наближених до диктатора Володимира Путіна, що забезпечувало йому «дах» як у Росії, так і в самій Грузії. Зокрема, Іванішвілі «веде бізнес» із багаторічним губернатором Санкт-Петербурга та особливо наближеним до тіла «російського імператора», відставним генералом КДБ Георгієм Полтавченком, який перебуває під санкціями США. А також із колишнім високопосадовцем Волгограда Роландом Хер’яновим, дружина якого – колишня депутатка Держдуми Ганна Ковичко, автор скандально відомого пропагандистського ролика «Дядя Вова, ми з тобою».

Вже цього року журналісти виявили, що активи Іванішвілі у Росії продовжують зростати. Серед активів дружини Іванішвілі, про які раніше не повідомлялося, — ще один будинок і дві суміжні земельні ділянки неподалік Передєлкіно (елітне дачне селище в Підмосков’ї). А компанії, пов’язаній з Іванішвілі, належать 2,7 га землі по сусідству. Це десятки мільйонів доларів, вкрадених у грузинського народу.

Церква залишається з народом

Нічого дивного, що влада, яка загрузла у корупції та зв’язках з агресивною Москвою, шукає підтримку у Грузинській православній церкві. Такий підхід успадковує багатовікову традицію російських правителів, які використовували церкву як інструмент поневолення та виправдання злочинів. Російські тирани топили власну країну та народи-сусіди у крові з благословення своєї церкви. Саме так відбувається і сьогодні: російська церква підтримує агресивну війну в Україні. Російські лекала спробували використати Іванішвілі, який заявив про плани зробити православ’я державною релігією.

Михеіл Саакашвілі, який перебуває в ув’язненні, назвав ці плани спробою Іванішвілі «знищити єдиний інститут, який залишився поза його повним контролем».

«Він зможе призначати та звільняти патріарха, єпископів. Це підступний план, і ясно, що він виходить із Росії», – заявив Михайло Саакашвілі.

Ініціативу Іванішвілі було відкинуто Грузинською православною церквою. Більше того, деякі високопосадові ієрархи назвали цю ініціативу передвиборчим трюком влади.

Протопресвітер Георгій Звіададзе заявив, що прем’єр-міністру Грузії письмово викладено недвозначну позицію Церкви, зазначено, що правова модель відносин між державою і церквою повинна залишатися в силі, а Церква зберігати незалежність.

Один із найвідоміших меценатів Грузинської православної церкви, грузинсько-британський підприємець Тамаз Сомхішвілі, який подарував Церкві храм у Лондоні та спонсорує Грузинський університет Андрія Первозваного Патріаршества Грузії, також жорстко засудив спроби взяти під контроль головну конфесію країни. Він зазначив, що не розуміє, як подібне стало можливим у 21 столітті у європейській країні. Він навів приклад Великої Британії, де є абсолютно немислимим, щоб прем’єр-міністр країни раптом заявив про свої претензії на управління Англіканською або Католицькою церквою. Меценат висловив глибокий жаль, що такі кроки влади стали можливими у сучасній Грузії, і висловив сподівання, що ситуація зміниться, зазначивши, що «ніч найтемніша перед світанком».

Шлях до процвітання лежить лише через Європу

А що народ? А народ, спостерігаючи розкіш «російських агентів» при владі, змушений виборювати виживання на жалюгідних 300 ларі на місяць. І лише «телевізор», мовлення якого монополізував Іванішвілі, поки що допомагає перемогти «холодильник», у якому порожньо.

Результат цієї політики очевидний. Європа зупинила процес вступу Грузії до ЄС, США запроваджують обмеження, все йде до запровадження санкцій з боку цивілізованого світу. І лише кремлівський фюрер Володимир Путін потирає руки у передчутті повернення Грузії в обійми «руського миру» та нового гарматного м’яса, яке можна відправити на війну в Україні.

І це все робить громадянин Грузії Бідзіна Іванішвілі. Грузії, в якої Москва відібрала Абхазію та Південну Осетію, поставивши там маріонеткові уряди. Хоча у нього, напевно, є і російське громадянство. І він намагається бути «російським» навіть більше, ніж самі росіяни.

Але надія лишається. Справді, справедливе твердження Тамаза Сомхівілі, що «ніч найтемніша перед світанком». І всі російські активи, і нерухомість Іванішвілі може стати вже не підмогою для управління новою колонією Москви, на яку так хоче перетворити Грузію зрадник Бідзіна, а лише запасним аеродромом для олігарха-втікача, проклятого у власній країні.

Президент Грузії Саломе Зурабішвілі закликала підтримати на виборах одну з чотирьох проєвропейських партій: «Єдність – Національний рух» (це партія екс-президента Міхеїла Саакашвілі); “Коаліція за зміни”; об’єднання “Сильна Грузія”; “Гахарія за Грузію” (партія експрем’єра Гіоргі Гахарії). Водночас вони хочуть повернути Грузії європейське майбутнє та скасувати драконівські закони, ухвалені під диктовку Москви. Про «іноагентів», зокрема.

На партії Саакашвілі, який готується до свого тріумфального повернення до грузинської політики, зупинимося окремо. Після приходу до влади “Єдність – Національний рух” має намір негайно повернути Грузію у процес вступу до Європейського союзу та підписати безвіз та зону вільної торгівлі зі США.

Крім цього, Саакашвілі знову збирається знищити корупцію, що розрослася після приходу до влади Іванішвілі, і запустити процес залучення у країну багатомільярдних західних інвестицій. Успішний досвід реформ і боротьби з чиновниками-злодіями, які відбирають у народу майбутнє і кошти на життя, він має. І Грузія пам’ятає. З гаслом «Економіка має працювати на людей, а не еліти», Саакашвілі має намір подолати бідність і на порядок підвищити дохід громадян до 3,5 тис. ларі ($1200).

З приходом у країну інвестицій та донорських коштів підвищаться пенсії та з’являться виплати при народженні дітей. Також партія анонсувала програму повернення емігрантів, щоб уникнути демографічної катастрофи. А наповнення бюджету забезпечити за рахунок ліквідації монополій, які розплодилися за нинішньої влади, які знекровлюють грузинський бюджет та набивають лише кишені родичів та подільників Іванішвілі.

Вибір кожного грузина та здатність його відстояти може відродити «грузинську мрію». Тільки вже не Іванішвілі та його російських холуїв, а самих грузинів. І стати тим самим ключем до об’єднання Сакартвело, повернення до цивілізованого світу і остаточного позбавлення московських окупантів.