29 жовтня 2024 року в Грузії пройшли парламентські вибори, які стали черговим випробуванням для демократії у країні. Незалежні спостерігачі зафіксували численні порушення, що чітко вказують на фальсифікації. Не визнає результати виборів також опозиція та президент Грузії Саломе Зарубішвілі. Обурений діями проросійської влади, грузинський народ вийшов на мирний протест. Акції опозиції продовжилися облаштуванням наметового містечка у центрі Тбілісі. Режим Іванішвілі відреагував жорстко:   протестувальників розігнали силовики, застосувавши водомети та кийки. 16 людей затримали, десятки – побили.

Тоталітарна влада намагається придушити народний голос

Проросійська влада Грузії на чолі з Бідзіною Іванішвілі розпочала масові репресії проти учасників акцій. Використання водометів і силових методів проти мирних громадян стало черговим підтвердженням авторитарного характеру нинішнього режиму. Однак спротив грузинського народу тільки починається. Опозиція вже відновила протест біля Тбіліського державного університету, де було розташоване наметове містечко. 

«Ми не зробимо жодного кроку назад. Ми оголосили рух опору, і він буде лише посилюватися. Ми знову розіб’ємо табір тут, на цьому місці», – заявила Елене Хоштарія, одна з лідерів «Коаліції за зміни».

Наразі учасники акції перекрили автомобільний рух на перехресті проспекту Чавчавадзе, вулиць Варазісхеві, Мелікішвілі та Кекелідзе. Вони знову встановили намети і планують провести ще одну ніч перед корпусом університету.

Народний гнів — сила, яка може зупинити репресії

Історія Грузії вже знає приклади, коли громадяни змогли змінити владу через народний спротив злочинній владі. Під час Революції троянд 2003 року грузини скинули корумпований режим, ставши прикладом для інших країн пострадянського простору. Нинішня ситуація знову демонструє, що народ Грузії не готовий миритися з тоталітаризмом та придушенням демократичних свобод. 

Грузинські протести співзвучні з подіями, які свого часу відбувалися в Україні. Українські Майдани 2004 та 2014 років показали, що тоталітарні режими можуть бути переможені народним спротивом. У 2004 році Помаранчева революція завершилася мирною зміною влади, тоді як Революція Гідності 2014 року принесла трагічні втрати — понад 100 людей загинули в боротьбі за свободу.

Тоталітарні режими завжди бояться народних протестів, бо знають: якщо спротив посилюється, це може призвести до зміни влади у країні. У Грузії вже видно, що влада використовує репресії проти опозиції. Однак народний гнів, посилений підтримкою міжнародної спільноти, здатен змусити авторитарний режим втекти до своїх кураторів в Росії. 

Після розгону мирних протестів дедалі більше грузинів розуміє, що активна відповідь на незаконне насильство влади гнівом народу — крок для захисту своїх прав. Адже саме народ – джерело влади, а не купка завербованих агентів іншої тоталітарної країни. Якщо народ не продемонструє єдності та рішучості, протестувальників чекатимуть арешти та переслідування.

Прикладів, коли революція програвала, бо не могла себе захистити, у світовій історії багато. Один з останніх – протести у Білорусі 2020-2021 років. Коли режим Лукашенка захитався, але зміг вистояти та жорстоко придушити протести після тотальних фальсифікацій на виборах. Придушення стало можливим через підкреслено мирний і неорганізований характер протестів. Грузинська опозиція має врахувати ці помилки.

Про це прямо каже духовний лідер опозиції Михаїл Саакашвілі.

Зрив мітингу очікувався. Вони вивели на вулиці більше поліцейських, ніж потрібно, тільки щоб налякати людей.

«Відповідь на це – більше організації, більша кількість протестувальників! Євросоюз також ухвалив безпрецедентне рішення та оголосив, що виділені уряду гроші будуть передані громадянському суспільству. Тепер це залежить від організації та твердості грузинського народу і я впевнений, що все вийде!», – написав екс-президент.

Лише народний гнів, організований спротив і консолідація опозиційних сил можуть зламати репресивну машину, побудовану проросійською владою. Грузини мають досвід боротьби за свободу, і нинішня ситуація стає новим етапом в їхній історії. Важливо, щоб опозиція діяла злагоджено, використовуючи всі доступні ресурси, зокрема підтримку міжнародного співтовариства і діаспори.

Міжнародна спільнота на боці народу Грузії

Європейський Союз та США вже висловили солідарність з народом Грузії, засудивши насильство влади проти протестувальників. Міжнародні спостерігачі зафіксували численні порушення під час виборів, тому світова спільнота не визнає їхні результати. Режим Іванішвілі, який підтримується виключно Росією, дедалі більше ізолюється від цивілізованого світу. Дипломатична підтримка ЄС і США може стати важливим фактором у зміні ситуації, однак ключова роль залишається за самим грузинським народом.

За словами Верховного представника Європейського Союзу із закордонних справ і політики безпеки Жозепа Борреля, в ЄС пропонують виділити грузинським організаціям громадянського суспільства понад 100 мільйонів євро.

«Понад 100 мільйонів євро будуть заморожені, і замість того, щоб бути виділеними уряду, будуть виділені організаціям громадянського суспільства. Тому ми візьмемо ці гроші, близько 100 мільйонів, і передамо їх організаціям громадянського суспільства, щоб підтримати їх у їхній боротьбі за чесні вибори», – заявив Жозеп Боррель. 

Особливу роль у підтримці протестів відіграє грузинська діаспора. Відомі бізнесмени, зокрема Тамаз Сомхішвілі, активно допомагають опозиції, надаючи ресурси та підтримуючи міжнародний розголос. Ця допомога є критично важливою, адже вона дає змогу протестувальникам триматися в умовах жорстких репресій влади.

За словами Тамаза Сомхішвілі, режим Іванішвілі готовий піти на все, щоб залишитися при владі – навіть на побиття мирних протестувальників. Один із лідерів діаспори обіцяє підтримувати народ Грузії та опозицію стільки, скільки це буде потрібно.  

Грузини вже неодноразово демонстрували, що готові боротися за свободу та демократичні цінності. Після сфальсифікованих виборів проросійську владу  не визнає ніхто у світі, крім Росії. Ці протести стануть новим етапом у боротьбі за демократичну Грузію, яка не дозволить силовим методам утримувати владу у країні. Народ Грузії вже обрав свій шлях — і це шлях до ЄС.